хотѧщимъ ицѣлитисѧ ѿ своихъ стрѹпъ... подаеть сдравие. иже аще въ времѧ ˫ако ножицемь. и бридкымь зели||емь. намъ ˫авлѧютьсѧ. (ξυρίων) ПНЧ XIV, 2а–б.
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
ножичний — а, е. Стос. до ножиць … Український тлумачний словник
обзел — зла/, ч., діал. Кожен із клинців ножиць … Український тлумачний словник
розхил — у, ч. Кут, що утворюється розсунутими кінцями чого небудь (циркуля, ножиць і т. ін.) … Український тлумачний словник
розхиляти — я/ю, я/єш, недок., розхили/ти, хилю/, хи/лиш, док., перех. 1) Відводити в різні боки, відхиляти набік, роз єднувати що небудь зімкнуте, з єднане, дотичне. || Розставляти, розводити в сторони (руки, ноги, крила). 2) Розкривати, розчиняти (що… … Український тлумачний словник
сточування — I я, с. Дія за знач. сточувати I і стан за знач. сточуватися I. Сточування ножиць. II я, с. Дія за знач. сточувати II. Сточування березового соку. III я, с. Дія за знач … Український тлумачний словник
тилій — я/, ч. Тупе ребро ножа, ножиць тощо, протилежне лезу … Український тлумачний словник
